Старий комп’ютер – музей мене

Купівля нового комп’ютера, єдиного центру всієї інформації в хаті, змушує пройти нелегку процедуру перенесення, фільтрування свієї інформації з двох інших машин. Це майже зроблено. Наступний крок – видалити інформацію зі старих машин.
Щойно займався макбуком. Така ностальгія… Він для мене більше, ніж просто комп’ютер. Пам’ятаю, як придбав його аж за $1700 – на той час здоровенні для мене гроші (це якраз починалася криза 2008-2009 рр., і доллар, і ціни з ним, починали стрімко рости). Пам’ятаю, як ціна підвищувалася щодня, і можна було замовити за однією ціною, а тобі наступного дня привозили вже по іншій. Не хочеш – не бери. Я взяв.
Пам’ятаю, як довго я дивився на ці нетипові біленькі маки з закругленими кутами. Зараз мода на дизайн пішла далеко далі, а тоді вони здавалися якимсь проривов. Не буду приховувати, дизайн був важливим чинником, чому я вибрав перейти на мак.
Далі було моє знайоство з MacOS. Я так радо сприймав будь-які покращення в порівнянні зі звиклою Windows. Ну все як для людей! А якісь обмеження, незручності сприймав як цікавий виклик.
Пам’ятаю, як мене пограбували, і найбільше я злякавмя, чи не забрали макбук.
Тепер я залишаю Mac OS, і тотально повертаюсь на Windows. Романтична гра скінчилась, настав час суворої практичності.
Переглядав старі фото, слухав пісні, яких на вмикав років п’ять… Колись всі вони для мене щось значили, чимось чіпляли. Грні пісні. Я їх вже других десяток років переношу із одного комп’ютера на інший, на вся випадок. Хоч і не слухаю.

Тепер макбук, точніше те, що з нього залишилось, буду продавати за будь-які гроші. От тільки залишилось вирішити, що робити з моїм щоденником. Як перенести записи, і де тепер його вести? Аналогів тієї Journler на Windows немає, та й сам проект на мак вже закрився.

This entry was posted in Новости and tagged , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *