Сосны на морском берегу

Є місцина під Києвом, яку ми шукали і знайшли, коли хотіли побути на березі Київського моря – щоб лісок виходив до води, щоб рівчак невеликий, щоб широченний Дніпро. Це місце за Лютіжем, туди небагато хто доїжджає. Там добре в будь-яку пору року, хоча ми були тільки восени, і ось взимку.

Киевское море, Днепр, зима

Що особливого там? Важко одразу я сказати. Щось з дитинства спливає в уяві, Можливо височенний берег, як у фільмах про індіанців. А можливо перегукується з Цоєвським “Сосны на морском берегу”.

Сосны на морском берегу

Невеликі сосенця на піску нагадують про те, як ми з батьками їздили відпочивати на річку. А широченний Дніпро нагадує справжнє море, з прибоєм. І ти думаєш: ось це зовсім поруч з Києвом, у твоїх краях, а люди тут мабуть живуть так, як ти читав у книжках про далекі краї. Це навіть не Крим, це ось тут, поруч, у “твоїх краях”.
І мене сюди тягне, не можу зрозміти, що. Наче якісь відчуття з надто минулого, що тут затишок, спокій тиша. Неначе шукаю у своєму житті безпечний спокій, закуточок, де можна сховатися від наполегливості столичного життя. Можливо тут особлива енергетика, а можливо просто ці образи чіпляють певні увлення про гармонійне буття. Можливо його тут і не існує, але саме тут здається, що таки є.

This entry was posted in Весь журнал, Фото. Bookmark the permalink.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *